УПРАВЛІННЯ ЕКОМЕРЕЖЕЮ

Ідея екологічної мережі – це нинішній погляд природоохоронної науки і практики на "технологію" збереження довкілля. Вона бере свої початки і ґрунтується на концепції біоцентрично-сітьової ландшафтно-територіальної структури. Екомережа є ключовим елементом практичного впровадження екологічної пара- дигми природокористування, яку можна сформулювати як збереження природного каркасу території. На загальнодержавному, регіональному і локальному рівнях "ядрами" екомережі є природно-заповідні терени загальнодержавного і місцевого значення, що забезпечують структурну організацію національних, регіональних та місцевих схем екомережі. Структур- ними елементами екомережі є території, що відрізняються за своїми функціями. До струк- турних елементів екомережі відносяться ключові, сполучні, буферні та відновлювальні те- риторії. При практичному втіленні ідеї екомережі виникають питання, перш за все управ- лінські. Особливості управління екомережею, треба відмітити, полягають насамперед у то- му, що ми маємо справу з об'єктами високої складності, якими є природні комплекси (ландшафти), що її складають. Адже це зумовлює необхідність врахування складного пере- бігу процесів ландшафтної самоорганізації, відкритого характеру цих екосистем, їх функці- онування, динаміки тощо. Відтак складним і нерозв'язаним залишається досі завдання – створення механізму управління екомережею – цією, поки що, теоретичною конструкцією. Проблему управління екологічною мережею можна розглядати у двох аспектах: функціона- льному і структурному. Автор аналізує можливості вирішення цього питання і пропонує схему та окремі аспекти здійснення управлінського процесу при формуванні, відтворенні та використанні екомережі.