МОРАЛЬ І МУДРІСТЬ ЗАПОВІДНОГО ЛАНДШАФТУ

Гуманістичні ресурси заповідного ландшафту становлять сьогодні важливу складову забезпечення сталого розвитку суспільства, зокрема його соціально-економічної сфери та іде-ологічної надбудови. Вони, у свою чергу, включають таку ідеальну складову як сакральне відношення людей до потаємних істин дикої природи, що мають глибоке дохристиянське (протослав'янське) коріння.Гармонійне співіснування людини і природного середовища, що є найважливішою стратагемою виживання людини як біологічного виду, можливе при умові збереження при-родно-заповідних ландшафтів, як (у певній мірі) еталонів такого співіснування на відповід-них територіях (зона традиційного природокористування біосферних заповідників).У статті детально проаналізовано такі сакральні (постнекласичні) філософські катего-рії як мораль і мудрість, подано власне їх розуміння, а також зроблена спроба відшукати жит-тєдайні джерела і віддзеркалення цих категорій у відчуттях людини (через перцепцію) на за-повідних ділянках природи.