СПОСОБИ САМОЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ У ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ

Статтю присвячено характеристиці заходів оперативного впливу як правових прийомів неюрисдикційної форми захисту цивільних прав у договірних зобов’язаннях. Запропоновано під заходами оперативного впливу розуміти передбачені у договорі чи законі спеціальні різновиди самозахисту цивільних прав у договірних зобов’язаннях, що є односторонніми діями юридичного характеру, вчинюваними учасниками договірного правовідношення самостійно з метою припинення або попередження повторення порушень договірного зобов’язання. Виокремлено низку основних ознак самозахисту договірних прав та запропоновано авторське розуміння поняття самозахисту. Обґрунтовано необхідність сприймання заходів оперативного впливу як спеціальних способів самозахисту з огляду на спорідненість їх правової природи та наявність низки визначальних спільних ознак, серед яких: 1) однакові правові підстави для застосування самозахисту і заходів оперативного впливу (порушення суб’єктивного цивільного права учасника договірного правовідношення або створення реальної загрози такого порушення); 2) однакова суб’єктна специфіка їх реалізації (управомоченою особою є учасник договірного правовідношення, який здійснює самозахист та застосовує заходи оперативного впливу самостійно та в односторонньому порядку); 3) однакова мета їх застосування (протидія неправомірному посяганню на суб’єктивні цивільні права учасника договірного правовідношення). Зроблено висновок, що юридичними фактами, які надають учаснику договірного правовідношення право на реалізацію заходів оперативного впливу, є порушення його суб’єктивного цивільного права та створення реальної загрози такого порушення, що відповідає концепції превентивного захисту цивільних прав у договірних зобов’язаннях, а також гармоніює із встановленими у законі правовими підставами для використання способів самозахисту.