ПІДСТАВИ ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ СПОЖИВЧОГО ДОГОВОРУ НЕДІЙСНИМ

У статті досліджено підстави та правові наслідки недійсності споживчого договору. Недійсними є споживчі договори, які містять несправедливі умови та договори, укладені з використанням нечесної підприємницької практики. Визначено несправедливі умови, які ті, що створюють істотний дисбаланс прав та обов’язків на шкоду споживачу. Звернено увагу на те, що зміна умов споживчого договору або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших умов договору. У цьому випадку такі умови також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним загалом. Нечесна підприємницька практика – будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Вона містить дії, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції і є будь-якою діяльністю (дією або бездіяльністю), що вводить споживача в оману або є агресивною. Встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності споживчого договору може бути заявлена одночасно з вимогою про визнання його недійсним або бути самостійною вимогою в разі нікчемності такого договору та наявності рішення суду про визнання споживчого договору недійсним. Доведено, якщо споживчий договір не укладений, то зайвим є визнавати його недійсним, оскільки правовідносини не виникли, а визнання споживчого договору недійсним не захистить порушені права споживача без застосування таких способів, як відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди. Реституція є загальним майновим наслідком недійсного споживчого договору, який застосовується не тільки у випадках, встановлених законом, але і за відсутності прямих вказівок. Проаналізовано окремі положення проєкту Закону України «Про захист прав споживачів» щодо підстав визнання аналізованого договору недійсним.