ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ І БАЗ ДАНИХ: ОКРЕМІ ЗАУВАГИ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

У статті проаналізовано проблемні питання реформування законодавства України щодо комп’ютерних програм та баз даних як об’єктів права інтелектуальної власності. Констатовано, що віднесення комп’ютерних програм і баз даних до об’єктів авторського права сьогодні є загальновизнаним підходом на рівні міжнародних документів ВОІВ, СОТ, ЄС. При цьому наголошено на тому, що об’єктами авторсько-правової охорони можуть бути лише оригінальні бази даних. Звернута увага на колізії між ст. ст. 420, 433 ЦК України, за якими комп’ютерна програма і літературний твір позиціонуються як окремі категорії об’єктів авторського права, та ч. 4 ст. 433 ЦК України, яка фактично розглядає комп’ютерну програму як різновид літературного твору. Зроблено висновок, що для усунення цієї колізії доцільно вилучити ч. 4 ст. 433 ЦК України та перше речення ст. 18 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Проаналізовано питання співвідношення понять «база даних (компіляція даних)», «збірник творів» та «складений твір». Висловлено позицію, що поняття «база даних (компіляція даних)» є більш широким порівняно зі збірниками творів. Особливість останніх полягає в тому, що вони включають виключно твори, що охороняються авторським правом. Звернута увага на недоцільність подальшого збереження поняття «складений твір» у профільному законі. Проаналізовано висловлені у вітчизняній правовій доктрині точки зору щодо перспективної моделі правової охорони нетворчих (неоригінальних) баз даних. Зазначено, що відсутність творчого характеру не може розглядатись як перешкода для віднесення нетворчих (неоригінальних) баз до об’єктів права інтелектуальної власності. Віднесення нетворчої бази даних до об’єктів права інтелектуальної власності зумовлює недоцільність врегулювання відносин щодо неї в конкурентному, інвестиційному, інформаційному законодавстві. Нетворчим базам даних варто надати правову охорону як самостійній категорії об’єктів права інтелектуальної власності, відмінній від об’єктів авторського права і суміжних прав, для чого відповідні положення доцільно закріпити в окремій главі Книги 4 ЦК України.