РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ПАЦІЄНТА НА ДОПУСК ДО НЬОГО ВІДВІДУВАЧІВ

У статті здійснено аналіз стану реалізації прав пацієнтів на допуск до них відвідувачів. Доцільність проведеного аналізу пояснюється високим суспільним резонансом у части- ні застосування норм законодавства, що дозволяють такі відвідування. Наголошено, що в чинному законодавстві не визначено зміст таких термінів, як «відділення інтенсивної терапії», «реанімація», що дозволяє тлумачити їх на власний розсуд окремої особи. Дослі- джено зміст ст. 287 Цивільного кодексу України та п. «к» ч. 1 ст. 6 Закону України «Осно- ви законодавства України про охорону здоров’я», які визначають коло осіб, які можуть бути допущеними до осіб, які перебувають на стаціонарному лікуванні. Наголошено, що норми ст. 287 ЦК України є нормами прямої дії і не посилаються на інші нормативно-пра- вові акти, які б мали регулювати спосіб її реалізації. Проаналізовано норми Наказу Мініс- терства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії» від 15.06.2016 р. № 592. Зосереджено увагу на тому, що в наказі № 592 не враховано думку пацієнтів, які можуть не бажати присутності відвідувачів чи їхньої допомоги, та окресле- но можливі наслідки таких дій. Доведено, що наразі відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок госпіталізації, лікування, медичного спостереження за хвори- ми на інфекційні хвороби, крім хворих на туберкульоз. Зазначено, що доцільно оновити Вимоги до дизайну зони перебування пацієнтів з урахуванням міжнародних вимог та пра- ва на особистий простір. У результаті проведеного дослідження виявлено ряд колізій, які спричиняють виникнення спірних ситуацій, та запропоновано шляхи усунення цих прогалин, зокрема в частині кола осіб, яких може бути допущено до пацієнта, та правил відвідування.