СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ ПРАВ ДИТИНИ

Актуальність теми дослідження зумовлюється необхідністю переосмислення концепції прав дитини, проблематика якої розв’язується переважно через призму теорії прав люди- ни, яка була сформульована вітчизняним правознавством наприкінці ХХ століття. Натепер людські права інтерпретуються як обов’язкові вимоги до держави, що мають універсальний характер та існують незалежно від їх закріплення в тексті нормативно-правового акту. Аналізуються права дитини й людські права через висвітлення таких їх ознак, як уні- версальність, фундаментальність, природний і невід’ємний характер, загальність, рівність, пріоритет над позитивним правом. Характеризуючи універсальність як властивість людських прав і прав дитини, відзнача- ється їх іманентна як універсальність, так і регіональний зміст, фактором чого є фундамен- тальні засади царини права: людська гідність, справедливість, зміст яких різний у межах різних соціальних утворень. Наявність різних міжнародних договорів, предметом регулю- вання яких є саме права дитини, є свідченням того, що досліджуваному явищу властивий міжнародний характер (як регіональний, так і універсальний), набуття ним універсальності. Наголошується, що Конвенція про права дитини була підписана майже всіма державами. Природа дитини не змінюється залежно від географічного місця її перебування, а тому мож- ливості дитини повинні бути забезпечені всіма державами. Указується, що як те, що людські права забезпечують людині можливість відчуття себе людиною, так і права дитини є підґрунтям (основою) розвитку дитини, її становлення як особистості. Права дитини зумовлюють сприйняття дитини не як об’єкта благодійності, а як суб’єкта права з його інтересами й цінностями. Права дитини невід’ємні, їх не можна ска- сувати, оскільки це суттєво вплине на розвиток і формування дитини як особистості. Без- правна дитина перетворюється на об’єкт благодійності. Мало того, права дитини не можна скасувати саме через їх природний характер. Резюмується, що аналіз ознак людських прав у контексті прав дитини дозволяє зробити висновок про спільність досліджуваних правових категорій. Права дитини значною мірою є тими ж людськими правами (йдеться про права першого покоління). Інша частина прав дитини – соціальні, культурні, економічні – на відміну від людських прав мають ураховувати потреби дитини й уразливість носіїв цих прав.