ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ БЕЗПЕКОВОГО ДИСКУРСУ В ІСТОРІЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ

У статті досліджуються передумови виникнення безпекового дискурсу в історії політико- правової думки. Феномен національної безпеки розглядається в політичному й правовому дискурсі. Наголошується, що проблема формування безпекового дискурсу в історії політико-пра- вової думки тривалий час досліджується різними науками: соціологією, релігієзнавством, безпекознавством (сек’юрітологією), етнографією, історією, історією держави й права, історією політичних і правових учень. Узагальнюючи, автор виділяє кілька пануючих парадигм у науці, які склалися в осмисленні порушеної проблематики, а саме: міфоло- гічна (проблема безпеки в давньому світі постала як наслідок міфологізації природних і соціальних небезпек, їх міфолого-символічної інтерпретації у свідомості людини); філо- софська (поява безпекового дискурсу пояснюється її виокремленням із загальнофілософ- ського знання, його витоки й розвиток «синхронні» етапам розвитку філософії); антро- пологічна (формування вчення про безпеку людини й суспільства виводиться з природи людини, її світу, потреб та інтересів); психологічна (безпекові питання оформлюються в окремий напрям мислення під впливом психологічної структури особистості, безпека людини має психологічну природу, вкорінена у свідомості людини); соціологічна (без- пековий дискурс виводиться зі сфери соціального буття, соціального світу людини, наго- лошується на його соціальній зумовленості й структурованості); історична (безпековий дискурс має історичну зумовленість, її витоки вбачаються в найдавнішому періоді історії людства, наголошується на цивілізаційній універсальності безпекового дискурсу); теоло- гічна (пошуки шляхів забезпечення безпеки мають витоки в релігійності людини й невід- воротно приводять її до Бога як найвищого гаранта безпеки й благодаті як у земному, так і в потойбічному світі). Установлено, що означені наукові парадигми так чи інакше пере- тинаються в дослідженні безпекового дискурсу й пошуках його витоків, меншою мірою конкурують, аніж раніше, взаємозбагачуються. Зроблено висновок, що передумови виникнення безпекового дискурсу в історії полі- тико-правової думки слід розглядати як сукупність соціальних і гносеологічних умов, що уможливили появу (виникнення) першопочаткових раціональних уявлень про співвідно- шення безпеки й небезпеки в житті людини, їх походження, засоби забезпечення безпеки й суб’єктів, здатних її забезпечити, задля подальшого розвитку цих уявлень у розвиткові політико-правових учень (доктрин) наступних історичних періодів. Формування такого дискурсу в розрізі соціальних передумов слід інтерпретувати як закономірний результат ускладнення соціального життя, його відокремлення від природного й надприродного сві- тів, спроб осмислити безпеку як реальний і бажаний із боку загальносоціального інтересу стан захищеності людини від внутрішніх і зовнішніх загроз. Такими передумовами можна вважати виникнення людського суспільства з його поступовою соціальною диференціаці- єю та структуруванням суб’єктів та об’єктів безпеки. Гносеологічними передумовами без- пекового дискурсу стали перехід від предметно-конкретного до абстрактного мислення, формування перших абстрактних логічних «пракатегорій», які узагальнювали життєвий досвід людини щодо сфери бажаного, належного й безпечного, осмислення проблеми безпеки як універсальної для природного, соціального й надприродного (потойбічного) світів у структурі міфологічного мислення.