ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ КОНТЕКСТ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ УКРАЇНИ ЗІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Проблема сталого розвитку останнім часом стала дуже популярною не лише в наукових дослідженнях, а й на практиці. Змінюються погляди, підходи та позиції. У політичній сфері держав з’являються нові документи щодо сталого розвитку та його досягнення. У наукових і політичних колах ведуться широкі дискусії щодо розуміння сталого розвитку та його концептуального обґрунтування. Надається статистика, створюються дорадчі органи з громадським представництвом, визначаються державні органи, відповідальні за сталий розвиток тощо. Звіти держав про таку діяльність представлені на міжнародних форумах для демонстрації найкращого досвіду. Безумовно, це питання є дискусійним. Україна впроваджує досвід зарубіжних країн. Фактично Україна виступає імпортером зарубіжного досвіду та намагається адаптувати його до вітчизняної соціокультурної традиції. На жаль, Україна не є експортером власного досвіду і не пропонує досягнень у сфері сталого розвитку іншим державам. Відповідно до цієї ситуації в українській науковій сфері також здебільшого використовуються зарубіжні концепції, підходи та теорії, які адаптовані до українських реалій і пропонуються для впровадження. Є теоретичне пояснення поняття ‘сталий розвиток’, є концептуальні підходи та є практичне та політичне тлумачення цієї категорії. Стаття демонструє діяльність уряду щодо створення організаційно-дорадчих структур, відповідальних за сталий розвиток, на прикладі України та країн, досвід яких впроваджується в Україні. Дослідження показало різницю поглядів на проблеми побудови державних організаційних структур та дорадчих органів зі сталого розвитку в Україні та країнах, досвід яких впроваджує Україна. Існує різниця між визначеннями сталого розвитку в законодавстві та науці України. Це призводить до постійних змін у побудові та ліквідації організаційних структур та дорадчих органів зі сталого розвитку, призводить до нестабільності векторів сталого розвитку, повернення до традиційних і стереотипних управлінських дій. Попередні дослідження не розглядали зусилля уряду щодо створення організаційних та дорадчих структур, відповідальних за сталий розвиток в організаційно-правовому контексті.