Особливості соціальної адаптації молоді з порушеннями функцій опорно-рухового апарату внаслідок дизонтогенезу

У статті пропонується теоретичний аналіз проблеми соціальної адаптації молоді з порушеннями функцій опорно-рухового апарату внаслідок дизонтогенезу. Встановлено, що на сучасному етапі світового наукового дослідження проблеми соціальної адаптації описані в багатьох наукових здобутках, зокрема її особливості висвітлені у працях Г.Ю.Айзенка, А.Бандура, К.Левіна, Е.С.Маркаряна, Л.Філіпса та інших, структуру та компонентний склад описали Г.О.Бал, Ж.Піаже, А.А.Налчаджян, С.І.Розума та інші. Особливості соціальної адаптації людей з обмеженнями життєдіяльності та роль в цьому процесі спеціально-корекційної роботи описані у наукових здобутках Л.С.Виготського, В.В.Засенко, Є.П.Синьова, В.М.Синьова, Л.І.Солнцева, Л.І.Фомічової, А.Г.Шевцова, М.К.Шеремет та інших. У науковій літературі виокремлюються зовнішні фактори соціальної адаптації (елементи навколишнього середовища та соціум) та внутрішні чинники (індивідуальні характеристики особистості). За результатами теоретичного та експериментального аналізу встановлено, що з одного боку у молодих людей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату існує ускладнення формування психологічних особливостей, що могли б сприяти успішній соціальній адаптації. З іншого боку особливості соціального оточення (страх перед інвалідністю, цілий ряд психологічних бар’єрів та інше) та недостатній рівень розвитку техніко-середовищних факторів також несприятливо впливають на процес соціальної адаптації досліджуваних молодих людей.