ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ІВАНА ФРАНКА В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Творча спадщина Івана Франка з кожним роком усе більше привертає увагу наукової, педагогічної і громадської спільноти як у нашій країні, так і за кордоном. Гуманістична педагогічна система, розроблена видатним діячем вітчизняної освіти, вирізняється новаторськими ідеями і положеннями, які й сьогодні примножують теорію і практику освіти та виховання. Фундаментальність спадщини Франка надихає не одне покоління як науковців, так і педагогів-практиків, проте залишається чимало питань щодо впровадження його прогресивних ідей у практику сучасних закладів вищої освіти.Доцільність концепції навчання протягом усього життя і сама ідея неперервного навчання, яка завжди була присутня в масовій свідомості, – це кроки в напрямку все більшого утвердження цієї ідеї в суспільстві, зроблені педагогами-новаторами свого часу впродовж довгих років історії розвитку освіти. Педагогічні ідеї та творча спадщина Івана Франка не втрачають своєї актуальності і сьогодні, залишаючись напрочуд сучасними та своєчасними. Ідеї видатного науковця щодо організації процесу освіти в різних її ланках відповідно до принципу неперервності є особливо значущими в умовах реформування системи освіти в Україні. Безперечно, вони користуються особливим запитом у сучасному інформаційно-комунікаційному просторі, інтегровані в концепцію навчання протягом усього життя.Творчість Франка як педагогічна енциклопедія для сучасного педагога розкриватиме нові сторінки осмислення сучасних освітніх проблем. Теоретичні узагальнення письменника покладено сьогодні у фундамент особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання у всіх ланках освіти. Організаційно-педагогічні умови успішної роботи з дітьми різних вікових категорій, сформульовані талановитим педагогом, є актуальними і донині. Зауважимо, що було б упущенням залишати досвід видатного педагога, вченого, практика, не використовуючи сьогодні ключових понять його системи та не враховуючи сутності й основ етики освіти та навчання, визначаючи їх як актуальні та своєчасні лише для освітньої системи минулого століття.