ТИПОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПТЕНТНОСТІ УЧНІВ

У статті висвітлено теоретичне підґрунтя використання авторської типології навчальних завдань у процесі підвищення рівня читацької компетентності учнів основної школи під час вивчення української літератури та визначено методичні умови цієї роботи. Уточнено зміст понять «компетенція», «компетентність», «читацькі труднощі». Провідними положеннями вдосконалення читацької компетентності окремих учнів засобами використання системи навчальних завдань визначено: необхідність урахування структури читацької компетентності як наукової основи подолання пізнавальних труднощів учнів; основними складниками читацької компетентності учнів є комплекс специфічних особистісних, когнітивних, естетико-комунікативних і ціннісних механізмів або сукупність визначених предметних компетенцій; технологізацію формувальних упливів словесника, спрямованих на особистісно-діяльнісний розвиток читацьких якостей школярів із урахуванням специфіки мистецтва слова; проєктування навчальних завдань і відповідних їм алгоритмів розв’язання літературних завдань з опорою на динаміку проходження етапів навчання та збагачення компонентів саморегуляції; визначення оптимальної міри необхідної педагогічної допомоги на основі попереднього психолого-педагогічного вивчення учнів; використання відповідної логіці корекційної роботи проблемності навчальних завдань; індивідуалізацію та диференціацію навчальних завдань із літератури; особливу увагу до цілеспрямованого формування в учнів умінь виразного і вдумливого читання. Теоретичні ідеї конкретизовано на прикладі проєктування педагогічної допомоги для організації самостійного читання учнів 5–6-х класів, які мають пізнавальні труднощі, специфіка якої полягає в розробленні орієнтовної системи запитань, що містить загальні алгоритми-рекомендації у формі розробленої пам’ятки.