ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ

Розглянуто зарубіжний досвід державно-громадського управління освітою  як основний напрям демократизації освітньої політики. Функціювання державно-громадської системи управління освітою не можливе без добровільної активної участі в управлінні представників  громадськості: громадських лідерів, зокрема, депутатів, членів освітніх громадських організацій, бізнесменів, батьків, педагогів. Сьогодні в Україні при  органах влади створено громадські ради, колегії, представників громадськості уведено до складу колегій. Вивчення світових тенденцій та особливостей розбудови освіти, модернізація управлінських механізмів має важливе значення для реформування освіти України, дає основу для прогнозування й реального відродження національної освіти, системного управління нею та наближення до європейських стандартів. Вивчення досвіду європейських країн викликане їхнім теоретичним та практичним здобутком у цій сфері діяльності і є пізнавальним для розбудови державно-громадської системи управління. У більшості країн світу управління освітою здійснюється на трьох рівнях:  центральному або верхньому, регіональному,  місцевому. Центральний переважає в таких європейських державах, як Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Норвегія, Португалія, Франція та ін. У країнах з федеральним державним устроєм (Німеччина, США, Канада, Швейцарія та ін.) освітою управляють суб’єкти федерації, які, до речі, є центральним рівнем, а федерального в деяких країнах взагалі не існує. Подаються приклади державно-громадського управління в Даніі, Литві, Люксембурзі, Польщі, Словаччині, Туреччині, Фінляндії та інших краінах. Вивчення зарубіжного досвіду є пізнавальним для розбудови Україною державно-громадської системи управління освітою. Подальші розвідки вбачаємо в питанні залучення інституцій громадянського суспільства.