
РОМАНТИЧНИЙ СТИЛЬ У МУЗИЦІ ТА ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ У ФОРТЕПІАННІЙ ТВОРЧОСТІ Й. БРАМСА
Author(s) -
Сіньюань Ма
Publication year - 2020
Publication title -
mistecʹka osvìta: zmìst, tehnologìï, menedžment
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2707-3033
pISSN - 2410-4434
DOI - 10.37041/2410-4434-2020-15-16
Subject(s) - philosophy
Серед жанрів інструментальної музики найбільш важливою спадщиною виявилася сонатна форма. Вона отримала сильний поштовх для розвитку, починаючи від захоплення музикантами бетховенським симфонізмом. Велика роль драматургії сонатної форми в музиці епохи романтизму незаперечна, так само, як і вплив бетховенської творчості на піднесення сонатної форми. В ХІХ столітті в сонатній формі її творцями продемонстровано всеохоплюючий вплив на творчість різних композиторів і тим самим доведено значення цього стилю в музиці того періоду. Із зазначеного автор робить висновок, що романтизм став своєрідною відповіддю Просвітництву, його культу раціоналізму. Для романтичного світогляду був характерний внутрішній конфлікт між мрією і дійсністю. Романтизм протиставляв життєвій прозі ідеальне царство духу. Саме музика в епоху романтизму посідала одне з провідних місць у мистецтві. Сформований на початку ХІХ століття романтизм у музиці розвивався в тісному зв’язку з іншими течіями в живопису, літературі, театрі. Сублімація всіх видів мистецтв у цей період створила безсумнівний відбиток і на розвиток музичних форм у фортепіанній літературі.Романтичній музиці був притаманний глибокий інтерес до особистості людини. Це знайшло вираження в розкритті особистого драматизму, яка у композиторів-романтиків мала ще й відтінок автобіографічності. Посилена увага композиторів-романтиків до людських почуттів призвела до зміни образів і жанрів. Лірика отримала панівне значення, образи любові стали переважати.Ідея синтезу мистецтв у період романтизму стала основною в естетиці творів цього періоду та яскраво проявилась у всіх існуючих мистецьких творах того часу.