ПОЄДНАННЯ РИМО-ГОТСЬКОЇ ТА РИМО-ІРЛАНДСЬКОЇ ТРАДИЦІЙ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ КАРОЛІНГСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

У статті йдеться про переплетення двох культур на теріторіі континентальної Європи після варварського завоювання –традицій музичного виховання Вестготської Іспанії та досягнень в освіті ірладских монастирів, що були впроваджені Алкуїн Йоркським в Імперії Карла Великого. Музика у ті часи розглядалася як вища математична дисципліна, що була під силу лише найрозумнішим і найздібнішим учням. Автор статті аналізує публікації з цієї проблематики та визначає ту площину, яка на сьогоднішній день мало вивчена. Особливу увагу привернуто до обов΄язкового характеру музичної освіти у ранньосередньовічних європейських державах, на значення музики серед «семи вільних мистецтв», своєчасності появи шкіл-метріз для підготовки професійних церковних півчих, зародження меси як центральної частини богослужіння, ускладнення музичного малюнку християнських піснеспівів. Акцент зроблено на педагогічних ідеях Ісидора Севільського і Алкуїна Йоркського, методах заохочення та покарання, формах організації ними навчально-виховного процесу в єпископальних і монастирських школах раннього Середньовіччя, що стало фундаментом виникнення університетів в Західній Евпропі. Автор статті расскриває середньовічне розуміння музики як науки і як мистецтва, її складових частин: органіки, гармоніки й ритміки, у цитованих джерелах тієї далекої епохи аналізує відомості про інструменти, на яких грали учні монастирських і єпископальних шкіл на третьому рівні навчання, виділені ті семестри, коли вони займалися винятково музикою.