СУПЕРЕЧЛИВІ АСПЕКТИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

В статті зазначено, що успішна економічна політика немислима без ефективного використання землі у сільському господарстві, активізації конкурентних переваг у сільськогосподарському землекористуванні. Ціллю статті є поглиблення теоретико-методологічних аспектів диверсифікації сільськогосподарського землекористування в сучасних умовах ринку. В статті викладено думку, що новим стратегічним рішенням щодо ефективного розвитку є впровадження процесу виробничої диверсифікації у землекористуванні, суть якого полягає у виробництві продукції, що спрямоване на зміну існуючої технології. В умовах нових ринкових відносин політика диверсифікації справляє істотний вплив на економіку землекористування, зумовлює підвищення його конкурентоспроможності, зміцнюються позиції на вітчизняному та зарубіжному ринках. Диверсифікація сільськогосподарського землекористування поділяється на первинну (диверсифікація першого порядку) і вторинну (другого порядку). Паювання земель за результатами роздержавлення і приватизації являють собою первинну диверсифікацію. На селі необхідним є перехід до індикативного планування, що сприятиме досягненню соціально-економічних індикаторів розвитку виробництва на селі. Назріла необхідність впровадження змін у законодавчі акти, які б забезпечували гарантію непорушності сформованих землекористувань. Зазначено, що політика диверсифікації справляє істотний вплив на економіку землекористування, зумовлює підвищення його конкурентоспроможності, зміцнюються позиції на вітчизняному та зарубіжному ринках. Диверсифікації сільськогосподарського землекористування має бути орієнтована на створення земельних та земельно-майнових комплексів, об’єднаних у компактний масив з визначеним цільовим його використанням, площа якого має визначатись організаційно-економічними можливостями суб’єкта господарювання на землі. Необхідним є проведення консолідацію земельних ділянок, яка б сприяла забезпеченню сталого землекористування.