ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Статтю присвячено аналізу адміністративно-правового статусу суб’єктів публіч- ного управління у сфері пенсійного забезпечення в Україні Обґрунтовано тезу, що суб’єкти публіч- ного управління у сфері пенсійного забезпечення складають окрему категорію державних органів з особливим адміністративно-правовим статусом та притаманними їм специфічними ознаками: вони здійснюють державно-владний вплив на об’єкти публічного управління; їхньою головною ознакою є наявність у них владних повноважень, які дозволяють втілювати власну волю у формі управлінських рішень; правовою основою їх діяльності в переважній більшості випадків стають норми адміністра- тивного права; у процесі своєї діяльності дані суб’єкти використовують виключно форми та методи публічного управління. Окреслено характер компетенції суб’єктів публічного управління у сфері пен- сійного забезпечення, за обсягом якої вони поділяються на суб’єкти загальної, галузевої та спеціальної (функціональної) компетенції. Встановлено, що суб’єкти загальної компетенції здійснюють адміністративно-правову коорди- націю підконтрольних їм суб’єктів галузевої або спеціальної (функціональної) компетенції, а їхнім завданням є забезпечення реалізації державної політики в окремих сферах публічного управління. Для них публічне управління у сфері пенсійного забезпечення є складовою частиною основної функції щодо забезпечення реалізації державної політики з певних питань. Окреслено коло суб’єктів загаль- ної компетенції щодо публічного управління у сфері пенсійного забезпечення. Підкреслено, що наступ- ний рівень публічного управління у сфері пенсійного забезпечення уособлюється в діяльності суб’єктів галузевої компетенції, головне завдання яких полягає в безпосередньому забезпеченні потреб суспіль- ства у функціонуванні сфери пенсійного забезпечення, і що саме на ці суб’єкти покладаються завдання реалізації державної політики в зазначеній сфері. Визначена особливість цих суб’єктів, їхнє головне завдання, вертикальні правові відносини та відносини прямої підпорядкованості, які складаються між суб’єктами публічного управління і керованими ними об'єктами. Акцентовано увагу на тому, що до групи суб’єктів спеціальної (функціональної) компетенції належать державні органи, що реалізують виконавчу, контрольно-наглядову, регулятивну та реєстраційно-дозвільну функції. і які забезпечують реалізацію державної політики у певній сфері, здійснюють керівництво.