ЛІНГВІСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ЛІНГВОФІЛОСОФСЬКОМУ АСПЕКТІ

Наступна стаття стосується теоретичних основ лінгвофілософського аспекту мовної діяльності. Вона визначає шлях переходу від позитивного знання до глибокого розуміння мови в широкому теоретичному та методологічному контексті. Аналіз досліджень та публікацій допомагає краще зрозуміти мову - як духовну енергію та когнітивну діяльність людини. Було з’ясовано, що багато проблем та тем, які раніше вважалися «екстралінгвістичними», в сучасній лінгвістиці трактуються як «інтралінгвістичні» («внутрішні»). Метою статті було провести порівняльний аналіз мови та філософії, чітко визначити відношення між ними, з’ясувати, що є «відправною точкою» будь-яких знань: мова як матеріал формування світу або філософія як початкова форма людського пізнання. У викладі основного матеріалу автор намагається дослідити цю проблему, аналізуючи різні періоди філософської думки та їх основні відмінності у ставленні до проблеми мови, бо кожне покоління мислителів дає власну відповідь на це питання. Проте, дослідивши низку філософських поглядів на природу мовної реальності, ми дійшли наступних висновків та переконань: сучасна філософія, розроблена лінгвофілософською думкою останніх трьох століть, починає трактувати мову не лише як «мову індивіда», «систему», «структуру», «тип», «характер», але як «простір думки» і «будинок буття духу». Відповідно до отриманих результатів, проблема взаємозв'язку між мовою та філософією залишається однією з найскладніших проблем гуманітарної думки. Незважаючи на всебічні дослідження багатьох лінгвістів та філософів протягом століть, це дослідження не зможе бути остаточно завершеним, адже воно ніколи не зможе дійти до фінальної межі, оскільки сама мова є живою матерією, і процес її дослідження є нескінченним.