
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З БАТЬКАМИ В ПСИХОТЕРАПІЇ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Author(s) -
Світлана Литвиненко,
Vadim Yamnitsky
Publication year - 2019
Publication title -
psihologìâ: realʹnìstʹ ì perspektivi
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2708-1400
pISSN - 2518-7503
DOI - 10.35619/prap_rv.vi13.125
Subject(s) - traditional medicine , medicine
У статті здійснено обґрунтування особливостей психотерапії з дітьми та підлітками, оскільки такий напрям психологічної допомоги відрізняється від психотерапії з дорослими більш складною структурою психотерапевтичної ситуації, що зумовлює й більш складну систему відносин в цій ситуації. Передусім діти і підлітки, як пацієнти психотерапії, характеризуються залежністю від батьків та впливу на них найближчого оточення, а тому дитячий психотерапевт в роботі формує подвійні терапевтичні відносини та робочий альянс.
У роботі з батьками психолог звертається до розуміння особливостей та оцінки можливостей залучення батьків до участі в психотерапії й визначення стилю роботи з ними. Батьки потребують емпатійної підтримки психолога в подоланні опору щодо звернення про допомогу; а також допомоги в розумінні психологічних особливостей та вікових криз у розвитку дітей та підлітків; розумінні особливостей процесу та результатів терапії. В ході терапевтичної роботи важливим є з’ясування ролі сім’ї в розвитку порушень у дитини, а також впливу проблем та порушень у розвитку дитини на її сім’ю. Доведено, що при плануванні, організації і проведенні психотерапевтичної роботи з дітьми та підлітками слід враховувати чинники, що зумовлюють опір сім’ї та батьків на початку та в ході процесу психотерапії. Зневаження або ігнорування дитячими психотерапевтами/ психологами урахування опору сім’ї та батьків пацієнтів, може призвести до зниження ефективності терапевтичного процесу і редукції вже досягнутих позитивних результатів, передчасного припинення чи переривання психотерапії. Важливою опорою в побудові терапевтичного альянсу з сім’єю є зосередження уваги на здорових та позитивних аспектах досвіду взаємодії дитини і батьків як головного ресурсу для розвитку та змін у ході терапевтичного процесу.
Виявлено, що ситуація приналежності батьків як обов’язкового елемента дитячої психотерапії створює труднощі в пошуках компромісу в дотриманні етичних принципів професійної діяльності щодо інформування і водночас збереження конфіденційності в роботі з дітьми і підлітками.