РЕПУТАЦІЯ ГРУПИ ЯК МОТИВ ДИТЯЧОЇ ПРОСОЦІАЛЬНОСТІ

Обговорюються питання виникнення і розвитку у дітей стратегічної просоціальної поведінки. Як відомо, просоціальна поведінка це система переживань і дій спрямованих на Благо іншої людини. Вона має багато різновидів: практична допомога, дарування, справедливий розподіл ресурсу, співчуття і співпереживання, психологічне сприяння, заступництва. Кінцевою метою цих особистісних стратегій є задоволення потреб Іншого, відповідно до його інтересів, намірів та станів. Все ж гуманістична ідея може здійснюватися людиною на основі різних особистісних спонук. Їх модальність знаходиться у широких межах дихотомічного ряду «альтруїзм – егоїзм». Соціально ціннісний вчинок може зумовлюватися певними корисливими цілями, спрямованими у майбутнє. Одним із таких різновидів сприяння є стратегічна просоціальна поведінка. Її диспозиційними основами є три основні спонуки: мотиви реципроктності, репутації та самопрезентації. Два останні мотиви зумовлені прагненням особистості до отримання соціального визнання та утвердження власної значущості. Репутаційна мотивація просоціальної поведінки виокремилася у самостійну лінію пізнання нещодавно. У її аналізі простежуються дві лінії: вивчення впливу на просоціальну поведінку індивідуальної репутацію та вивчення дії репутації групи. Кожен із цих напрямків зосереджений не лише на аналізі зрілих поведінкових форм, а й вивченні онтогенетично ранніх проявів цих тенденцій. У дослідженні аналізуються вікові особливості розуміння і використання дітьми старшого дошкільного віку мотиву репутації групи у ситуаціях із потенційним просоціальним контекстом. Зазначається, що старші дошкільники здатні виконувати систему дій, зорієнтованих на підвищення репутаційного потенціалу групи, та простежувати і контролювати поведінку однолітків з метою покращення результатів діяльності.