ПРОФЕСIЙНЕ САМОВИХОВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ: ТЕОРЕТИЧНI АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ

Професiйна дiяльнiсть сучасного педагога постiйно ускладнюється i трансформується згiдно з вимогами сьогочасної освiтньої галузi. Учитель не може дозволити собi «зупинитися» на тому етапi власного розвитку та освiти, якi вiн отримав у процесi професiйної пiдготовки. Щоб досягти вершин педагогiчної дiяльностi, не втратити до неї iнтерес, вiдчувати внутрiшнє задоволення вiд виконуваної роботи, педагог повинен постiйно працювати над собою. Починати довготривалу роботу над самовдосконаленням, оволодiвати технологiєю професiйного самовиховання потрiбно саме пiд час здобування вiдповiдної квалiфiкацiї у закладi вищої освiти. Входження України в європейський освiтнiй простiр, реформування всiх ланок системи освiти та потреба «Нової української школи» у пiдготовцi фахiвцiв, здатних навчатися протягом життя, актуалiзують проблему професiйного самовиховання конкурентоспроможного та висококвалiфiкованого вчителя загальноосвiтньої школи. У статтi здiйснено розгляд понять «самовиховання», «професiйне самовиховання». Обґрунтовано значення професійного самовиховання як вищої форми самовдосконалення особистостi майбутнього вчителя. Схарактеризовано основнi етапи процесу самовиховання та передумови, що визначають його ефективнiсть. Окрему увагу придiлено прийомам самовиховання, що розглядаються як частковий вплив студента на самого себе, як певний одиничний акт у кожному конкретному випадку та методi.