ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ТА РИНКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ

У статті досліджено проблеми співвідношення державного та ринкового регулювання системи освіти. Визначено, що сьогодні, зі збільшенням значущості вищої освіти, зростає роль регулювання даної сфери. Це регулювання здійснюється як ринковими методами, такими, як: вплив попиту з боку населення, підприємств, конкуренція між вузами. Так і методами, застосовуваними державою: адміністративно-правове регулювання, вплив державного замовлення, субсидування, податкове регулювання. Ефективне співвідношення державних і ринкових сил в системі вищої освіти визначається в кожній країні в залежності від вирішуваних соціальних, економічних завдань. Визначення оптимального поєднання державних і ринкових механізмів регулювання системи вищої освіти є комплексною проблемою. При її рішенні необхідно враховувати як мінімум три чинники, такі як, стратегічні пріоритети розвитку економіки, поточні умови вдосконалення виробничих сил і соціально-політичну обстановку на даний момент часу. Кожен фактор може впливати на визначення оптимуму. Так, у тому випадку, коли основними напрямками економічного розвитку є досягнення високої продуктивності праці, розширення участі в міжнародних економічних відносинах, орієнтація на експорт наукоємних технологій, промислової продукції, необхідно підвищення якості підготовлюваних в системі вищої освіти фахівців. Досягнення цього можливе лише при значному державному регулюванні, коли вплив на вищу школу здійснюється в рамках загального регулювання економіки, націленої на підвищення ефективності економічних процесів. Навіть якщо економічний розвиток виглядає благополучним, недоцільно повністю відмовлятися від державного участі, так як необхідно постійно стимулювати інвестиції в освіту. Знання з часом застарівають, і країна, що не приділяє належної уваги освіті, може зіткнутися з серйозними проблемами в майбутньому.