ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті на основі аналізу наукової літератури, досвіду роботи у закладі вищої освіти, результатів досліджень педагогічного спрямування розкрито взаємозв’язок традицій і інновацій у педагогічній діяльності. Підкреслено, що підготовка фахівців нової формації залежить від органічного творчого поєднання традиційних та інноваційних форм, методів навчання і виховання в освітньому процесі. Розкрито суть традицій як перевірений часом педагогічний досвід, як механізм накопичення специфічних норм, цінностей, прикладів постановки і розв’язання проблем, які дозволяють за певних умов отримати гарні результати.Підкреслено, що педагогічна традиція як складне явище вміщує багато компонентів, виконує різні функції, має різні види і знаходить свій вираз у значній кількості педагогічних форм, засобів, технологій, методик.У статті показано ставлення видатного українського педагога В. О. Сухомлинського до педагогічних традицій як скарбниці, «куди кожне покоління кладе свій маленький коштовний внесок». У тексті наведено аргументи на користь реалізації інноваційних заходів у педагогічному процесі, а саме: інтенсивний розвиток ІКТ, інтеграційних процесів; особливості сучасної студентської молоді; зміна ролі і функцій викладача вищої школи.Розкрито місце і значення інновацій у діяльності викладача, зокрема, підкреслено їх роль у забезпеченні діяльної позиції суб’єктів освітнього процесу, у вивченні досвіду обговорення проблем, набутті самостійності, формуванні активно-позитивної мотивації, спрямуванні особистісного розвитку, сприянні розвитку пізнавального інтересу, введенні здобувачів у дослідницьку сферу.На основі аналізу наукової літератури узагальнено погляди дослідників щодо вагомого «внеску» інноваційності в стимулювання академічної і професійної мобільності здобувачів на основі самоосвіти, їх ціннісних орієнтирів і життєвих смислів.У статті представлено у систематизовану вигляді вимоги до викладача вищої школи, як головного реалізатора інновацій у професійній діяльності. Підкреслено, що викладач, який здатний творчо, результативно працювати, бути конкурентоспроможним в умовах сьогодення, виступає «творцем», ініціатором конкретних нововведень, може мати статус інноваційної особистості. Подано різні точки зору науковців щодо визначення «інноваційної особистості».Отримано висновок про доцільність розумного поєднання традиційних і інноваційних форм та методів, про процес взаємоперетворення інновацій у традиції та народження нових інновацій із традицій, про їхній взаємозв’язок і взаємодоповнення.