ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКОВНО-ПАРАФІЯЛЬНИХ ШКІЛ ПОЛТАВИ ЩОДО ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ УЧНІВ

Духовенство і церква в цілому завжди відігравали важливу роль в українському суспільстві. Одним із важливих напрямів просвітницької роботи православного духовенства було навчання і виховання дітей. Складно переоцінити внесок церкви у виховання толерантності молодого покоління. Навчальні заклади функціонували при монастирях і церквах на всій території України. Діяльність церковно-парафіяльних (церковно-приходських) шкіл православних монастирів та церкв України, як найбільш поширених духовнорелігійних та освітніх осередків, зробили вагомий внесок у навчання, виховання і просвітництво дітей і народу в цілому. Свого особливого розквіту і значимості у системі освіти досліджувані питання зазнали в ХІХ столітті, що зумовлено початком духовного піднесення в країні, реформуванням духовномонастирської освіти (видано Статути 1808 р., 1810 р., 1814 р., створено «Нарис правил духовних училищ», 1810 р.), активним розвитком церковнопарафіяльних навчальних закладів, зростанням інтересу до духовності і вивчення богослов‟я, появою теоретико-методологічної бази. Слід зазначити, що духовенство було і носієм, і проповідником як патріотизму, так і толерантного ставлення до особистості. Так, із різних губерній України надходили повідомлення про бажання духовенства і віруючих запровадити викладання українською мовою у церковнопарафіяльних школах та духовних семінаріях У статті схарактеризовано діяльність церковно-парафіяльних шкіл міста Полтави, їх особливості, графік роботи та специфіка організації навчально-виховного процесу щодо виховання в учнів толерантного ставлення. Акцентовано увагу на тому, що в Полтавській губернії функціонувало від 190 до 961 шкіл, зокрема у місті Полтава 9. Дані навчальні заклади слугували місцем отримання базової освіти для дітей нижчих верств населення, переважно селян. Головними дисциплінами були: Закон Божий, церковнослов‟янське читання, церковні співи, церковна історія, арифметика, російська мова, вітчизняна історія, географія, геометричне креслення і малювання, дидактика, основи гігієни, чистописання. Вчителями церковнопарафіяльних шкіл були переважно священики, семінаристи, інколи грамотні селяни.