
ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ДОРОСЛИХ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ У 50-Х – 70-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
Author(s) -
А. В. Боярська-Хоменко,
Л. М. Калашнікова
Publication year - 2019
Publication title -
pedagogìka ta psihologìâ
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2313-2361
pISSN - 2312-2471
DOI - 10.34142/2312-2471.2019.62.05
Subject(s) - materials science
У статті здійснено аналіз дидактичних та методичних особливостей розвитку професійної освіти дорослих у країнах Центральної та Східної Європи у середині ХХ століття. З’ясовано вплив політико-економічних, соціокультурних та освітніх умов розвитку зазначених країн на становлення і розвиток системи професійного навчання дорослих європейців. Узагальнено особливості та напрями розвитку педагогічної теорії у галузі неперервного навчання та навчання дорослого населення: розмежування теоретичних і емпіричних наукових розвідок; підхід до теорії освіти дорослих як до науки та навчальної дисципліни; визначення принципів, мети та завдань професійної освіти дорослих; вивчення питань освіти дорослих з філософської, соціологічної, індивідуальної, політичної та економічної точок зору; пошук ефективних форм та методів професійного навчання дорослих. Узагальнено практичні надбання у галузі професійної освіти дорослих: розширення мережі середньо-спеціальних, професійно-технічних закладів для освіти дорослих; збагачення змісту професійної освіти дорослих; удосконалення форм, методів і засобів професійного навчання дорослих; розвиток заочного професійного навчання дорослих, короткотермінових курсів підвищення професійної кваліфікації; орієнтованість освітніх програм професійного навчання дорослих на ринок праці; започаткування підготовки педагогів-андрагогів; створення спеціалізованих освітніх установ нового типу, призначених для працівників виробництва й промисловості. Визначено труднощі та недоліки розвитку професійної освіти дорослих досліджуваного періоду: розвинена система шкіл для трудящих не забезпечувала навчання дорослих культурно-освітній галузі; відсутність установ, які б координували діяльність закладів професійного навчання для дорослих; політизованість системи освіти дорослих; більшість учасників професійної перепідготовки дорослих та програм підвищення кваліфікації не пов’язували отримані знання з можливістю використовувати їх для власного особистісного розвитку.