ПАРОДІЯ О.І. КУПРІНА «НА ЗАМОВЛЕННЯ» ЯК «МЕТЕЛІТЕРАТУРА»

В статті вперше аналізується оповідання А.І. Купріна «На замовлення», яке відноситься до двох неавторських циклів як пародія. Текст аналізується з позицій ігрової поетики: встановлюються інтертекстуальні зв’язки між першим і другим планом пародії, встановлена група претекстів, до яких звертається Купрін. У статті досліджуються характерні ознаки ігрової поетики Купріна. Встановлено, що гра з читачем ведеться на композиційному, образному, лексичному і жанровому рівні. Дослідження показало, що ігровий характер творів Купріна передбачає неоднозначне прочитання. Використовуючи метод інтертекстуального аналізу, вдалося встановити, що в якості претекстів пародії Купріна виступають твори як пародійні, так і ті, які сприймаються як не пародії; як прозаїчні, так і віршовані. Встановлено зв’язок пародії Купріна не лише з попередньою, але і з подальшою літературою. Основний зміст дослідження складає аналіз заголовка оповідання-пародії «На замовлення», історії його зміни і встановлення за допомогою цитат і алюзій інтертекстуальних зв’язків з претекстами з метою виявлення другого та третього плану пародії, а також виявлення вертикального літературного контексту. У статті представлена специфічна риса поетики Купріна, перекодування текстів по осі «вірші – проза», трансформація експліцитної пародії в імпліцитну. У статті стверджується, що імпліцитна пародія «На замовлення» є рефлексією Купріна над літературним дискурсом епохи, зокрема календарної (пасхальної) прози, яка відноситься до жанрів зі встановленим каноном. У статті обґрунтовується думка про те, що твір Купріна відноситься до текстів ігрового стилю.