ГРАМАТИЧНИЙ МАРКЕР ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ: СМЕЛЯКОВ – МАЯКОВСЬКИЙ

В статті розглянуті інтертекстуальні зв’язки між поезією Ярослава Смєлякова «Кто вбив Маяковського?» й поетичним ідиостилем Володимира Маяковського. Мета нариса – дослідити за допомогою лінгвопоетичного інтертекстуального аналіза, як у поезії Смелякова використаний прийом плюралізації та апелятивації власних назв, що характерний для ідіостилю В. Маяковського, та інші типові ідиостильові граматичні покажчики: субстантивні біноми, створення оказіоналізмів. Доведено, що прийом плюралізації виконує в поезії Смелякова функцію граматичного маркера інтертекстуальності, що кореспондує з творами Маяковського. Прийом застосування морфологічних маркерів інтертекстуальності й відсилки до прецедентного тексту або ідіостилю широко представлений в пародії та стилізації, в ліриці він використовується досить обмежено. У вірші Смелякова граматична «стилізація під Маяковського» вказує на генетичний зв'язок з поетичною мовою і стилем поета революції. Використані методи лінгвопоетичного аналізу, функційної граматики та інтерпретаційно-текстологічний. Метод типологічного зіставного аналізу дозволяє дослідити взаємозв’язки між поезією Смелякова та ідиостилем Маяковського крізь призму відношення до прийому як до типологічної риси. На експліцитному рівні інтертекстуальна взаємодія представлена характерною лексикою, цитуванням, граматична відсилка вказує на імпліцитну інтертекстуальність, що свідчить про глибоку орієнтацію Смелякова на художню манеру, мову й стиль Маяковського, якому поезію присвячено.