ПРО ЛІТЕРАТУРНЕ ЄРЕТИЦТВО ТА ЄРЕТИКІВ-ПРОРОКІВ. (І. ЕРЕНБУРГ І ЙОГО РОМАН «НАДЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ ХУЛІО ХУРЕНІТО ТА ЙОГО УЧНІВ»)

У статті аналізується ідейна концепція роману відомого російського письменника І.Г. Еренбурга «Надзвичайні пригоди Хуліо Хуреніто та його учнів» (1921) у вирішенні актуального питання про роль мистецтва і творчої особистості на зламному етапі історії ХХ століття – в роки активного формування тоталітарного державного устрою та його антигуманної за своєю суттю культурно-естетичної доктрини «соцреалізму». Автор статті доводить, що сатиричний роман-памфлет І. Еренбурга є одним із найбільш ранніх творів, у якому «нова» російська література розпочала наполегливу й драматичну боротьбу з радянським державним режимом за традиційні для російської класичної літератури цінності – ідеали гуманізму і свободи творчості. Разом з тим ідейно-пророчий діапазон роману є значно ширшим. З висо-ти майже ста років, що минули після виходу книги в світ, стало очевидним, що її творець повинен бути зарахований до числа найбільш прозорливих і успішних віщунів майбутнього в ХХ столітті. Наділивши свого головного героя деякими надособистісними якостями, автор вкладає в його уста слова, яким судилося стати пророчими як для всієї світової історії ХХ століття («Тепер людство йде аж ніяк не до раю, а до найсуворішого, чорного, потогінного чистилища. Настають начебто повні сутінки свободи»), так і для історії радянського комуністичного режиму («Ви нікого не скинете, але, падаючи, багатьох потягнете за собою»). Перекладений багатьма мовами світу, роман «Надзвичайні пригоди Хуліо Хуреніто та його учнів» став однією з найяскравіших сатиричних книг XX століття, такою, що цілком заслуговує на визначення «роман-пророцтво».