Open Access
КОНЦЕПЦІЯ «ПРОСТИХ ЧИСЕЛ» ЯК ІДЕНТИЧНІСНИЙ ЧИННИК ТЕМАТИЧНО-ЗМІСТОВОГО КОМПЛЕКСУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПОСТПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО РОМАНУ
Author(s) -
Дмитро Дроздовський
Publication year - 2019
Publication title -
naukovì zapiski harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu ìmenì g. s. skovorodi. lìteraturoznavstvo/naukovì zapiski harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu ìmenì g.s. skovorodi. lìteraturoznavstvo
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2312-1076
pISSN - 2312-1068
DOI - 10.34142/2312-1076.2019.1-2.91-92.07
Subject(s) - materials science
Статтю присвячено вивченню тематично-змістових особливостей європейської постпостмодерністської літератури, зокрема романів «Дивний випадок із собакою вночі» Марка Геддона та «Самотність простих чисел» Паоло Джордано. Визначено постреалістичні тенденції сучасного письма, у якому окреслено тенденцію відмови від традиційних художніх фігур, натомість схарактеризовано нові засоби увиразнення, властиві постпост-модерністському наративу: фізіологізація дискурсу, увага до зображення реальності в міметичний спосіб, наслідування нелітературних жанрів, що експлуатують реальний контент (щоденники, спогади та ін.). Аналізовані в роботі британський та італійський романи оприявнюють новий тип іден-тичності, представлений у концепції «простих чисел», яка пояснює світо-глядні особливості та специфіку нової чуттєвості постпостмодерністських персонажів. Пережиті травми, соціальна дискомунікація та інші чинники позначаються на подальшому житті персонажів і змушують їх шукати нові стратегії професійної самореалізації й, відповідно, соціалізації. Кристофер і Матія знаходять себе в математиці, яка постає для них метамовою, допо-магаючи зрозуміти себе й закони світоустрою, дистанціювавшись від неке-рованих впливів людської емоційності. Концепція «простих чисел» у рома-нах репрезентована в антропологізованому вигляді як модель комунікації з собою і світом, що унеможливлює негативні втручання Іншого й увиразнює мотив самотності персонажів, властивий загальноєвропейському літературному дискурсу ХХ ст., уже не як негативний чинник, а й імпульс для внутрішнього саморозвитку.