(НЕ)ДОСЛІДЖЕНІ ГАЛИЦЬКІ ДИСКУРСИ: З ПРИВОДУ ПРОЄКТУ «ЗНАННЯ-ВЛАДА-НАСОЛОДА. СЕКСУАЛЬНІСТЬ У ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ ГАЛИЧИНИ ЗЛАМУ ХІХ І ХХ СТОЛІТЬ» (1)

У статті проаналізовано вибрані проблеми післявоєнних компара-тивістичних досліджень польської та української літератур Галичини 1837–1914 рр. Представлено зміни інтерпретаційних парадигм щодо цих літератур, вказано тематичні та теоретичні «білі плями» і їхнє ідеологічне підґрунтя – націоналізм, який прийшов на зміну інтернаціоналізму. Цій новій залежності літературознавства чинить опір сучасне постколоніальне осмислення Галичини. Вказано на необхідність застосування в дослідженнях антропологічних категорій, таких як иншість та ідентичність, марґіналізація та трансгресивність, публічне та приватне, ґендерне і сексуальне. У цьому контексті наголошено на доцільности залучити до галицьких студій дискурс сексуальности у розумінні Мішеля Фуко. Цей дискурс використано як ключ до аналізу суспільних, національних, ґендерних відносин, репрезентованих у прозі українських (І. Франко, О. Кобилянська, Н. Кобринська, Л. Марто-вич), польських (К. Абґарович, С. Ґрудзинський) та майже зовсім забутих руських (Ф. Калитовський, В. Хиляк) письменниць та письменників. У цьому контексті досліджено, як галицькі літератури вписувалися у проєкти вирішення політичних і побутових відносин між різними суспільними, національними та ґендерними групами галицького пограниччя. Увага до сексуальности та її зв’язок зі знанням/владою замінює дотеперішнє очищування культури від історії тіла, його функцій і завдань та відкриває дорогу до розуміння одного з важливих способів конструювання української та польської ідентичности в Галичині.