Філософсько-богословське вчення про "внутрішню людину" св. Луки (Войно-Ясенецького)

В статті аналізується філософського-богословське вчення св. Луки Войно-Ясенецького про людину як триєдиний психосоматичний організм, що складає органічне ціле у вертикалі підпорядкування: тіла (цілісніості, що включає у себе усі органи, системи) – душі (як сукупності органічних та чуттєвих сприйняттів, слідів спогадів, думок, почуттів, вольових актів) - духу (як розумного, вольового, життєдайного початку) у її внутрішньому трансцендентально-кордоцентричному і зовнішньо-тілесному єстві. Термін "внутрішня людина" визначається через протиставлення "людині зовнішній" як плотській, гріховній, дезорієнтованій і відвернутій від розуму та духу. Поняття "внутрішня людина" розглядається у праксисі протистояння гріху як деяка цілісність у її розумі, серці і духу, що панує над плоттю.