Проблема релігійної свободи як питання формування правосвідомості: культурно-історичні засади й актуальний зміст

У статті розглядається проблема релігійної свободи в контексті прав людини (людських прав). Досліджується історичний аспект взаємовпливу релігійної (іудео-християнської) та правової (буржуазної) свідомості в процесі формування ідеї невід’ємних прав людини в європейській культурі. Висувається думка-гіпотеза, згідно якої релігію в цілому слід розуміти й тлумачити з точки зору її об’єднучої ролі, а не навпаки. Шляхами до такого розуміння є етимологія (слово «релігія» означає «зв’язок»), а також тлумачення релігійної свободи як одного із засадничих прав людини (поняття «право» в Новий час визначається через поняття «свобода»). Актуальність теми визначається реальним значенням релігійного фактора в сучасному світі, його впливом на культурний та політичний розвиток країн і народів, що сьогодні часто супроводжується конфліктами. Звернення до культурно-історичних джерел ідеї людських прав у філософії права Нового часу (доби Модерну) дозволяє обгрунтувати деякі положення, що пов’язують ідею прав людини з ідеєю релігійної свободи через розуміння рівності прав і свобод кожної людини. Ці ідеї невід’ємних природних прав людини розроблялися насамперед в класичних творах Г. Ґроція, Т. Гобса, Б. Спінози, Дж. Лока, Ш. Монтеск’є, З. Пуфендорфа, І. Канта, Ґ. Геґеля та деяких інших мислителів Нового часу. Усі ці ідеї в цілому, об’єднані поняттям «свобода», дозволяють обгрунтовувати доцільність загальної постановки питання про можливість використання поняття релігійної свободи для вирішення інших проблем культурного розвитку, перш за все правового. Важливим фактором є такий, що саме ці правові ідеї є основою сучасного конституціоналізму і їх відбито в Конституціях переважної більшості держав світу.