Право як феномен культури: спроба концептуальної самокритики. Стаття перша. Про доцільність постановки проблеми і деякі питання методології та термінології. Частина 4. Про термінологію: новели дослідження (закінчення)

У статті подано критичний огляд тлумачення термінопонять, запропонованих уперше в попередніх працях автора в процесі дослідження права як феномена культури. На основі виокремлення імітаційних культур (передусім у правовому сенсі) як «вторинних» доведено необхідність введення нових термінопонять, що більш адекватно передають особливості соціальних (і правових зокрема) процесів у сучасному світі, які розглядаються як етап чи то період, означений в культурно-історичному сенсі як «другий осьовий час». В останній частині статті розглянуто термінопоняття «штучна бідність» (як створена переважно східною–азійською чи то візантійською – за своїми інтенціями владою), «негативна селекція» (як прояв водночас архаїзму та «візантійщини»), «територія нещастя» (як результат постійного панування кримінальної свідомості), «біоп’ютер» (як характеристика типу людини, яка формується в сучасних технологічних умовах, але без досвіду свободи), «нові форми рабства» (як результат криміналізації соціуму), а також сформульовано висновки як підсумки самокритики у вигляді постановки проблем, необхідність осмислення яких є результатом розробленого автором підходу, котрий означено як культурологічний. Одним з основних висновків є той, що стосується конкретизації поняття «люди минулого» в понятті «радянська людина» як тип людини, створений за часів панування тоталітарного режиму.