НЕСУЧА ЗДАТНІСТЬ СТИСНУТИХ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ПОШКОДЖЕНИХ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Залізобетонні конструкції мають цілу низку переваг, що сприяє їх широкому поширенню. У ході експлуатації конструкції та їх елементи піддаються зносу. Визначення технічного стану конструкцій в Україні регламентується національним стандартом і має описовий характер. Авторами розроблено методологію визначення, прогнозування і регулювання технічного стану окремих конструкцій та будівель і споруд в цілому, що базується на апостеріорній інформації та нормативних методах розрахунку. Метою даної роботи є встановлення впли-ву на залишкову несучу здатність пошкоджених залізобетонних колон прямокутного перерізу різної гнучкості таких факторів: глибина пошкодження, розташування фронту пошкодження відносно головних осей, гнучкість елемента тощо. Для вирішення поставленого завдання було виконано планування експерименту. За оптимальним планом з 23 дослідних зразків із заздалегідь змодельованими пошкодженнями був проведений трьохфакторний трирівневий експеримент. Випробування натурних зразків проводили у спеціально розробленій установці. За результатами проведених випробувань описано деформований стан дослідних зразків та встановлено їх несучу здатність. Найбільший вплив на несучу здатність має кут відколу пошкодження в перерізі колони. Висота колони незначно впливає на підвищення руйнівної сили, а зі збільшенням висоти відколу відбувається зниження несучої здатності виробів. Вплив на несучу здатність кута відколу є суттєвим. Зі збільшенням кута відколу до 60° руйнівна сила зростає до свого граничного значення. Вплив висоти відколу на руйнівну силу виробів протилежний. Зі збільшенням висоти відколу до 100 мм несуча здатність знижується до 30 тс. Результати експериментів будуть використаніпри розробленні методики визначення залишкової несучої здатності залізобетонних колон різної гнучкості, пошкоджених при експлуатації.