Фестивація культуротворчості в просторі повсякденності

Мета роботи. З’ясувати специфіку фестивації як феномену сучасної культури та її вплив на моделі культуротворчості, які формувалися в ході еволюційного розвитку свята, оскільки вони тією чи іншою мірою відображають як теоретичні, так і практичні проблеми сьогодення. Методологія дослідження передбачає застосування діалектичного, компаративного та соціокультурного підходів, які на засадах взаємодоповнення покладено в основу розвідки. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснений соціокультурний аналіз фестивації та досліджена логіка становлення її нового формату в світоглядних проекціях глобалізму та альтерглобалізму. Висновки. По-перше, фестивація – сучасна святкова культура – спрямовує до такої особливості глобалізаційних та альтерглобалізаційних стратегій як гіперболізації впливу повсякденності на форми й напрямки активності людини, домінуючими рисами якої є утилітарно-прагматичний характер універсальних структурних елементів. По-друге, відмінність буденної культури від повсякденної полягає в тому, що перша характеризується виконанням рутинних щоденних обов'язків, у той час як повсякденна культура постає актуалізацією всього обсягу культури в повсякденній практиці. По-третє, фестивація є особливою формою культуротворення, утримуючи свою поліфункціональну природу, проявляється в гібридності сучасної та традиційної культур.