ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ САМООРГАНІЗАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

У статті представлено дидактичний потенціал засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у підготовці майбутніх викладачів вищої школи до самоорганізації в професійній діяльності. Зазначено, що інформаційні інструменти в освітньому процесі використовуються для пошуку інформації, передачі знань, забезпечення зворотного зв’язку, організації дистанційної роботи, як способи представлення інформації. Обґрунтовано сутнісний потенціал ІКТ у підвищенні рівня самоорганізації магістрантів та викладачів (широкий доступ до інформаційних ресурсів; спрощення процесів комунікації та обміну інформацією; можливість використання електронних органайзерів; збереження інформації). Названо ознаки непродуктивного впливу ІКТ на професійне здоров’я і самоорганізацію особистості (даремні витрати часу; згубний вплив на психічне і фізичне здоров’я, заміна реального спілкування віртуальним, некритичне прочитання швидкодоступної інформації). Вказано принципи організації навчання магістрантів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки»: оптимальності навчання, взаємозв’язку з професійною діяльністю, пріоритетності самостійної роботи, забезпечення зворотного зв’язку, рефлексивності процесу навчання, раціоналізації навчальної діяльності. Зазначено, що ІКТ надають змогу здійснення системної групової, діалогової, індивідуально-консультативної взаємодії суб’єктів навчання, виконують функції керування часом, планування та організації діяльності. Названо види самоорганізаційної діяльності магістрантів із застосуванням ІКТ: самодіагностика рівня самоорганізації; планування діяльності; виконання завдань навчальної діяльності; презентування результатів роботи; самопрезентування; упорядкування особистої документації та робочої зони; самоконтроль, саморегуляція. Показано окремі види роботи магістрантів під час вивчення навчальної дисципліни «Основи самоорганізації у професійній діяльності»: складання планів, програм професійного саморозвитку; розподіл часу; розробка організаційно-методичного портфоліо; створення органайзерів, картотек; упорядкування робочої зони. Здійснено моніторинг рівня самоорганізації студентів магістратури внаслідок вивчення навчальної дисципліни.