Інституційний підхід як теоретична основа вивчення підтримки студента в освітньому процесі закладу вищої освіти

Анотація. Інтеграційні процеси сьогодення все більше набирають інтенсивних темпів розвитку, вимагаючи від здобувача вищої освіти досить високого рівня розвитку: його соціальної та наукової зрілості а також навичок самостійності, що не завжди є доступним для молодої людини. Тож підтримка студента в освітньому процесі закладу вищої освіти продовжує виступати нагальною темою для наукового вивчення і практичного вирішення. У статті розкривається пошук наукових підходів щодо вивчення функціонування інституту вищої освіти, як системи підтримки студента в освітньому процесі, чому на думку автора має слугувати інституційний підхід. Автором стверджується, що вивчення різних аспектів функціонування соціального інституту вищої освіти має опиратися на інституціональний підхід, який надає можливість інтегрувати знання як різних наукових сфер, так і різних підходів, зокрема, інвестиційного та ресурсного, середовищного а також концепцію стейкхолдерів. Ресурсний підхід надає можливість враховувати вимоги, які висуває зовнішнє середовище та внутрішні можливості щодо їх задоволення у процесі життєдіяльності суб’єкта, а інвестиційний - вказує на формування капіталу згідно пріоритетних сфер вкладень, його накопичення та обсяг. Середовищний підхід фіксує інтегрований вплив на своїх користувачів; об’єднуючи учасників освітнього процесу у спільній діяльності творіння знань, створюється на основі матеріальної та інформаційної підтримки; визначаючи умови прояву та підтримки соматичного та фізичного самопочуття своїх користувачів, виступаючи екологічною основою для розбудови студентського життя в умовах демократичного суспільства. Автором стверджується, що саме інституційний підхід у вивченні вищої освіти надає можливість об’єднати вище названі підходи, створюючи тим самим рамочну структуру проведення дослідження, фіксуючи увагу на емпіричному вивченні інституційного середовища, зосереджуючи увагу на процесах взаємодії, вказуючи на інтеграцію інституту у загальну соціальну систему згідно рівня його функціонування. Доводиться, що підтримка розвитку вищої освіти виступає формою непрямої інвестиції у людський капітал, функціонування якого має відповідати як запитам суспільства, так і завданням розвитку здобувачів вищої освіти без зниження їхньої самостійності, як це здійснюється в умовах традиційної протекційної підтримки. Розкриваючи різні аспекти інституційного підходу автор наголошує на важливості його застосування, що є особливо нагальним для вивчення процесів реформування вищої освіти, які, наразі, відбуваються у Республіці Польща та Україні. Ключові слова: інституційний підхід, міждисциплінарні знання, управління, студент, заклад вищої освіти,.