Open AccessОсобистісні чинники збереження психологічного благополуччя в умовах пандемії COVID-19
Author(s) -
Tetiana Tytarenko
Publication year - 2021
Publication title -
naukovì studìï ìz socìalʹnoï ta polìtičnoï psihologìï
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2706-9672
pISSN - 2309-8287
DOI - 10.33120/ssj.vi47(50).211
Subject(s) - covid-19 , virology , medicine , outbreak , infectious disease (medical specialty) , disease
Статтю присвячено дослідженню чинників збереження психологічного благополуччя впандемічній ситуації. Аналізувалися зміни, які вносилися в життя, бачення майбутнього,ціннісно-смислові пріоритети, практики подолання невизначеності і небезпеки. У межахякісної методології використовувався метод тематичного наративного аналізу. Часпроведення дослідження – квітень-травень 2020 р. Визначено такі особистісні чинникизбереження психологічного благополуччя в умовах пандемії COVID-19: 1) здатність доадекватної, зваженої оцінки ситуації карантину, яку демонструють 45 % респондентів;2) часова компетентність особистості, її здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язкиміж минулим, теперішнім і майбутнім, що зафіксовано в половини респондентів (у рештиусвідомлення цих зв’язків утруднено); 3) здатність обирати спосіб збереження психологічногоблагополуччя відповідно до ціннісно-смислових характеристик життя, що проявляються увідповідних ландшафтах; до поширених під час пандемії ландшафтів віднесено прагматичний(22%), екзистенційний (21%), ландшафт саморозвитку (19%), комунікативний (17%) ісоцієтальний (14%); 4) здатність звертатися до практик подолання негативних станіввідповідно до попереднього досвіду поведінки в складних життєвих ситуаціях; а проте 37%продемонстрували неготовність помічати свої негативні стани і неволодіння практикамиподолання; найчастіше використовувалися креативно-дозвіллєві копінги (22 %), копінгиспільності (16%) і гіперзавантаженості (13 %). Показано, що пандемічні часи можуть статиперіодом не лише збереження, а й підвищення психологічного благополуччя. Асимілюючитравматичний досвід, людина формує готовність до необхідних змін у власномутеперішньому, більш панорамно бачить майбутнє і конструктивно обирає подальший векторжиттєтворення. Соціальна значущість дослідження обумовлена можливістю розробленнятаргетованих профілактичних заходів з урахуванням різних способів оцінки пандемічнихризиків, ставлення до майбутнього, провідних цінностей, практик самодопомоги.