Специфіка поняття “колективна суб’єктність” у вітчизняній та пострадянській соціальній психології

Висвітлюється проблематика розуміння та розроблення понять “колек-тивний суб’єкт” і “колективна суб’єктність” у сучасному вітчизняному та пос-традянському соціально-психологічних дискурсах. Звертається увага на незбігпроблемного загалу, який слугує контекстом для аналізу понять “колективнийсуб’єкт” і “колективна суб’єктність”. Показано, що для вітчизняного соціально-психологічного простору таким загалом є проблема співвідношення індивідуа-льного і соціального в їхньому впливі на постання колективного суб’єкта, тодіяк для простору пострадянського проблемний загал формується проблематикоюзагальнопсихологічної теорії діяльності та проблемою суб’єкта діяльності зок-рема. Також зауважено, що такий проблемний загал впливає і на побудову ме-тодологічних засад як вихідних умов, що пред’являються щодо групи з оглядуна можливість її розгляду як колективного суб’єкта. Наголошено, що для віт-чизняного дискурсу характерним є акцент на розробленні засад колективності,тоді як в пострадянському дискурсі перевага надається суб’єктності. Зауважено,що означені проблемні загали замикаються на більш широку проблематикупояснення виникнення “динаміки цілого”, що не зводиться до сукупності своїхчастин. Встановлено, що розроблені критерії виокремлення колективногосуб’єкта унеможливлюють розуміння суспільного волонтерського руху якколективного суб’єкта. Зроблено висновок, що проблема знімається, якщоприпустити, що визначальним для специфіки колективної суб’єктності сус-пільного волонтерського руху є інше співвідношення ваги критеріальних ознак.Сформульовано засади виокремлення специфіки колективної суб’єктностісуспільного волонтерського руху та обґрунтовано можливість такого виокрем-лення шляхом розроблення конструкта “спільність”.