Соціально-психологічна реабілітація особистості: етапи, технології, техніки

З’ясовано специфіку соціально-психологічної реабілітації травмованої війною особистості порівняно з реабілітацією медичною, соціальною, психологічною. Показано, що соціально-психологічні впливи не є вузькоспрямованими – лише на відновлення здоров’я, чи втрачених психічних функцій, чи повернення соціального статусу. Широке поле соціально-психологічних інтервенцій охоплює активізацію життєтворення особистості, відновлення її здатності до самостійних трансформацій, що передбачає проектування майбутнього, апробацію, корекцію цих проектів та реальне втілення їх у різних сферах життєдіяльності. Соціально-психологічні технології реабілітації особистості визначено як спрямовані на відповідні мішені комплексні впливи, що забезпечують збереження і відновлення особистісної цілісності, збалансованості, здатності до саморегуляції, самоефективності, комунікативної компетентності, активізації сенсопородження. Технології представлено як сукупність інтервенцій, що розгортаються у чотиривекторній – персонально-інструментально-просторово-часовій – площині. Проаналізовано процес соціально-психологічного відновлення, який складається з трьох етапів: підготовчого, базисного і підтримувального. Визначено технології, які доцільно використовувати на підготовчому етапі соціально-психологічної реабілітації: це технологія посилення мотивації щодо самозмін, технологія конструювання ефективних мотиваторів і технологіяактивізації сліпих зон уваги. Апробовано технології, які забезпечують вдале проходження базисного етапу: це технологія проектування майбутнього за допомогою життєвих виборів, технологія апробацій оновлених проектів за допомогою постановки життєвих завдань і технологія реалізації поставлених завдань за допомогою все більш успішного практикування. Запропоновано технології, на які варто спиратися на підтримувальному етапі, який водночас є профілактичним: це технологія переінтерпретації та інтеграції травматичних спогадів у загальний досвід особистості, технологія вироблення нового ставлення до травми як до ресурсу і технологія опосередкованого впливу на особистість шляхом організації більш екологічного середовища життєдіяльності.