Методичний підхід до визначення доцільної кількості ознак моніторингу для ідентифікації стану об’єктів розвідки

На сьогодні в інтересах забезпечення національної безпеки і оборони держави, застосування військ (сил) в операції Об’єднаних Сил здійснюється комплекс заходів з викриття та спостереження за угрупованням військ противника, шляхом ведення розвідки за функціонуванням об’єктів розвідки (ОР) через викриття стану їх систем управління і зв’язку. Виділення інформативних ознак у реальній оперативній обстановці є складним завданням, тому що набір ознак може бути дуже великим, а самі ознаки некорельовані між собою. Нагальним є завдання відбору й виділення групи найбільш інформативних ознак, що підвищить ймовірність правильного розпізнавання джерел або об’єктів розвідки та буде максимальною або достатньою для прийняття рішення стосовно їхнього стану. Метою статті є розробка методичного підходу обґрунтування необхідної кількості ознак моніторингу для гарантованої ідентифікації стану ОР через функціонування системи управління і зв’язку, що їх обслуговує. Аналіз існуючих методик визначення важливості джерел моніторингу для спостереження показав, що в цілому вони дозволяють здійснювати необхідний вибір складу розвідувальної інформації в цілому, але мають наступні недоліки: врахування лише одного або невеликої частини об’єктивних факторів, що впливають на процес вибору джерел моніторингу для спостереження; залежність визначення важливості джерел моніторингу від суб’єктивного досвіду та професійної підготовки особи, яка приймає рішення (необхідність врахування емпіричного коефіцієнту важливості); неможливість динамічної зміни обраних джерел моніторингу при зміні умов обстановки. В ході проведених досліджень розроблено методичний підхід обґрунтування необхідної кількості розвідувальних ознак для гарантованого розпізнання стану об’єкту розвідки за умови, що ознаки є рівно важливими та імовірності переходів об’єкту розвідки із стану в стан – рівні.