Проєктна діяльність у сфері забезпечення національної стійкості: сутність, зміст, структура

Згідно п. 47 Стратегії національної безпеки України від 14.09.2020 року: “Україна запровадить національну систему стійкості для забезпечення високого рівня готовності суспільства і держави до реагування на широкий спектр загроз…”. Це завдання передбачатиме вжиття комплексних заходів щодо розвитку стійкості як до традиційних загроз (природних, техногенних, біологічних, екологічних, соціальних, воєнних), так і до безпрецедентних, у тому числі, гібридних загроз. Ця обставина й визначає зв’язок загальної проблеми вивчення феномену “національної стійкості” з найбільш важливими науковими та практичними завданнями дослідження проблем теорії та практики розбудови системи національної безпеки України на сучасному етапі державного будівництва, а також адаптації досвіду держав-членів ЄС та НАТО щодо забезпечення національної стійкості для потреб Української держави. Визначено, що структура проєктної діяльності у сфері забезпечення національної стійкості України в умовах динамічного безпекового середовища містить п’ять етапів: - усвідомлення і формулювання практичної проблемної ситуації у сфері забезпечення національної стійкості в умовах динамічного та агресивного безпекового середовища; - збирання інформації, а також вивчення накопиченого досвіду перетворення дійсності, розробки та впровадження у державно-управлінську практику забезпечення національної стійкості аналогічних проектів; - обґрунтування можливості й доцільності проекту, формулювання його задуму та розробка концепції; - формування завдання щодо проектування системи забезпечення національної стійкості та визначення вимог до проекту; - соціальне конструювання системи національної стійкості, як завершальний етап проектної діяльності, що передбачає впровадження проекту в державно-управлінську практику у відповідності з вимогами щодо виконання завдань системи національної безпеки.