ENTREPRENEURIAL CULTURE: TO THE PROBLEM OF DEFINITION OF THE CONCEPT IN THE CONTEXT OF URBANIZATION PROCESSES OF THE SECOND HALF OF THE XIX – EARLY XX CENTURY

The author reveals the essence of the concept of "entrepreneurship" and "culture of entrepreneurship" – in general, and in the context of modernization transformations of the second half of the XIX – early XX century. The article emphasizes that the concepts of "entrepreneurship" and "entrepreneurship culture" are contextual while retaining standard features. Views on the essence of entrepreneurship by Josef Schumpeter, Alfred Chandler (founder of business history), Franco Amateur, etc., are analyzed. The author refers to the works of Max Weber, Werner Sombart, Rolf Ruttinger in the analysis of the concept of "entrepreneurial culture". In the context of the study, the author defines the culture of entrepreneurship as synonymous with a new system of norms and symbols, forms, methods of entrepreneurial activity, even a new goal (the new author understands as modern, industrial, as opposed to traditional). Entrepreneurship culture is object-subjective and cannot be reduced to socio-psychological, value or motivational components. It includes a set of rules and tools for solving external adaptation and internal integration of resources. The conclusions noted the key features of entrepreneurial culture – eclecticism, instability, low level of innovation, confrontational style of relations with workers, short-sightedness and prevalence of motives for self-affirmation, in relations with the authorities – dependence. Even though the culture of entrepreneurship depends on specific historical factors, it is still an umbrella term.Key words: business history, history of entrepreneurship, the culture of entrepreneurship, modernization.Авторка розкриває сутність поняття «підприємництво» та «культура підприємництва» – загалом та в контексті модернізаційних перетворень другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Акцент у статті зроблений на тому, що поняття «підприємництво» та «культура підприємництва» є контекстуальними, втім, зберігаючи загальні спільні риси. Аналізуються погляди на сутність підприємництва Йозефа Шумпетера, Альфреда Чандлера (засновника напряму бізнес-історії), Франко Аматорі тощо. Авторка звертається до доробку Макса Вебера, Вернера Зомбарта, Рольфа Рюттінгера при аналізі поняття «культура підприємництва». В контексті дослідження культуру підприємництва авторка визначає як синонім нової системи норм і символів, форм, методів підприємницької діяльності, навіть нового цілепокладання (нове розуміється в якості модерне, індустріальне, на противагу традиційному). Культура підприємництва носить об’єктно-суб’єктний характер і не може бути зведена лише до соціально-психологічних, ціннісних чи мотиваційних компонентів. Вона включає набір правил та засобів вирішення про-блем зовнішньої адаптації й внутрішньої інтеграції ресурсів. У висновках відмічені ключові риси культури підприємництва – еклектичність, нестабільність, низький рівень інноваційності, конфронтаційний стиль взаємин із робітниками, недалекоглядність та поширеність мотивів самоствердження, у відносинах із владою – залежність. Попри те, що культура підприємництва залежить від конкретно-історичних факторів, це все ж парасольковий термін. Ключові слова: бізнес-історія, історія підприємництва, культура підприємництва, модернізація.