INTERTEXTUALITY AS A FACTOR OF THE GENRE SPECIFICITY OF MICHEL TOURNIE’S NOVELS

Purpose. The purpose of the article is to study forms and functions of intertextuality in Michel Tournier’s novels and to determine the connection of this aspect of the author’s poetics with the genre specificity of his works and the influence of a certain type of intertextuality on the formation of genre strategies.Methods. The following research methods are used in the study: genre approach, intertextual analysis, myth criticism, comparative-typological analysis.Results. A review of modern research of the works of Michel Tournier by foreign and domestic scholars is done, and the lack of studies of the author’s intertextual strategies is revealed. The ideological and philosophical character of the writer’s orientation to different sources of intertextual borrowings is emphasized. Forms and types of intertextuality in Tournier’s novels are classified by origin (literary, legendary apocryphal) and by the mode of the author’s attitude to the precedent texts (according to Ya. Polishchuk: mythologization, remythologization, demythologization). The main functions of the intertextuality in the writer’s novels are determined: accumulative-mnemonic (condensation of cultural memory) and generative (embodiment of the author’s fictional concept of the world and man, formation of the genre strategy of the works). The genre features of Tournier’s novels on the basis of the dominant type of intertextuality are revealed. In the novel «Vendredi ou les Limbes du Pacifique», due to the deconstruction (demythologization) of the Enlightenment myth about the predominance of culture over nature, the leading tendency is creation such a specific genre phenomenon as the anti-myth novel. The novel “Gaspard, Melchior Et Balthazar” is characterized by a type of remythologization based on a free but undistorted interpretation of the gospel story of the worship of the Magi. It causes the genre specification of the work as a novel-apocrypha. In the novel “Le Roi des Aulnes”, Tournier uses a number of precedent texts to create a novel-myth about the phenomenon of fascism-“cannibalism” and the idea of phoria (carrying) as a mission to save child in the apocalyptic world.Conclusions. Michel Tournier’s novels are thoroughly intertextual. The author turns to precedent texts of different origins and sources, using them in accordance with his own worldview and philosophical beliefs, creative ideas and genre strategies. Depending on the priority type of intertextuality, specific genre dominants have been identified in the writer’s works. They fit into the general tendency to mythologization (novel-myth, novel-antimyth, novel-apocrypha) and intellectualization of the genre of novel. This trend is determinative both for the work of Michel Tournier and for all the world literature of the XX and XXI centuries.Key words: intertextuality, precedent text, mythologization, mythopoetics, genre, intellectual novel. Мета – визначити форми і функції інтертекстуальності в романах Мішеля Турньє, зв’язок даного аспекту поетики автора з жанровою специфікою творів, вплив певного типу інтертекстуальності на формування жанрової стратегії.Методи дослідження: генологічний підхід, інтертекстуальний аналіз, міфокритичний метод, порівняльно-типологіч-ний аналіз.Результати. Здійснено огляд сучасних досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців, присвячених творчості Мішеля Турньє, і встановлено брак студій інтертекстуальних стратегій автора. Акцентовано світоглядно-філософський характер орі-єнтації письменника на різні за походженням джерела інтертекстуальних запозичень. Класифіковано форми і типи інтер-текстуальності в романах Турньє за походженням (літературні, легендарні апокрифічні), за модусом авторського ставлення до прецедентного тексту (згідно з Я. Поліщуком: міфологізація, реміфологізація, деміфологізація). Визначено основні функ-ції інтертексту в романах письменника: акумулятивно-мнемонічну (конденсація культурної пам’яті) і генеративну (втілення авторської художньої концепції світу і людини, формування жанрової стратегії твору). Виявлено жанрові особливості романів Турньє на основі домінантного типу інтертекстуальності. У романі «П’ятниця, або Тихоокеанський лімб» внаслідок деконструкції (деміфологізації) просвітницького міфу про превалювання культури над природою провідною є тенденція до створення такого специфічного жанрового феномену, як роман-антиміф. Для роману «Ґаспар, Мельхіор і Вальтасар» характерний тип реміфологізації, побудований на вільній, але не викривленій інтерпретації євангельського сюжету поклоніння волхвів, що спричиняє жанрову специфікацію твору як роману-апокрифу. У романі «Вільшаний король» Турньє використовує цілу низку прецедентних текстів з метою створення роману-міфу про феномен фашизму-«людожерства» і ствердження ідеї форії (носін-ня) як місії рятування дитини в апокаліптичному світі.Висновки. Романи Мішеля Турньє є наскрізно інтертекстуальними. Автор звертається до різних за походженням та джерелами прецедентних текстів, використовуючи їх відповідно до власних світоглядно-філософських переконань, митецького задуму та жанрової стратегії. Залежно від пріоритетного типу інтертексту у творах письменника виявлено специфічні жанрові домінанти, які вписуються в загальну тенденцію до міфологізування (роман-міф, роман-антиміф, роман-апокриф) та інтелек-туалізації романного жанру. Окреслена тенденція є визначальною як для творчості Мішеля Турньє, так і для всієї новітньої світової літератури.Ключові слова: інтертекстуальність, прецедентний текст, міфологізація, міфопоетика, жанр, інтелектуальний роман.