Порівняння ефективності відеоасистованих (VATS) і відкритих хірургічних втручань у лікуванні хворих на туберкульоз легень

Обґрунтування. Мініінвазивні хірургічні втручання з відеосупроводом (VATS) можуть бути використані в лікуванні різних форм туберкульозного ураження легень і плеври, як-от солітарна та множинна туберкуломи, фіброзно-кавернозний туберкульоз (ТБ), циротичний ТБ, плеврит й емпієма плеври туберкульозного генезу. Останнім часом у нашій клініці VATS почали використовувати не лише в дорослих пацієнтів, а й у дітей. Мета. Вивчити результати застосування VATS як методу хірургічного лікування хворих на ТБ легень і порівняти їх із результатами використання класичної відкритої торакотомії. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 278 оперативних втручань у хворих на ТБ легень, які перебували на обстеженні та лікуванні в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології в період із 2008 по 2018 р. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (основна) – 130 хворих, у яких виконано VATS-резекції легень; ІІ (контрольна) – 148 хворих на ТБ легень, у яких виконано оперативне лікування із застосуванням класичної торакотомії. В основній групі виконувалися такі VATS-резекційні втручання: типова сегментектомія – 48 (28,4 %) випадків, лобектомія – 48 (28,4 %), білобектомія – 2 (1,2 %). У 4 (2,4 %) хворих було проведено VATS-пульмонектомію. Результати та їх обговорення. Середня тривалість оперативних втручань при виконанні VATS-резекцій становила 75,1±22,3 хв, а відкритих резекцій легень – 165,2±21,4 хв. Середня інтраопераційна крововтрата при VATS-резекціях легень становила 85,4±1,6 мл, тоді як у контрольній групі – 185,2±3,3 мл. Рання мобілізація (до 3 діб) спостерігалася в 104 (80,0±3,5 %) хворих у І групі та всього в 4 (2,7±1,3 %) – у II групі. Середній термін перебування в стаціонарі в післяопераційному періоді в основній групі дорівнював 12,4±0,5 доби, а в контрольній – 24,2±0,6. Інтраопераційні ускладнення було діагностовано в 5 (3,8±1,7 %) пацієнтів, яким проводили VATS-резекційні втручання. У контрольній групі після резекцій із широкою торакотомією інтраопераційні ускладнення було відзначено в 11 (7,4±2,2 %) осіб. Загальний рівень післяопераційних ускладнень в основній групі – 17 (13,1±3,0 %) випадків, тоді як у контрольній – 24 (16,2±3,0 %). Слід зазначити, що більшість інтра- та післяопераційних ускладнень траплялися на ранніх етапах упровадження VATS в інституті. Рецидиви в досліджуваній групі спостерігалися в 4 (3,1±1,5 %) хворих, а в групі порівняння – в 7 (4,7±1,7 %). Висновки. VATS є малотравматичними та перспективними методами хірургічних втручань, які дають змогу підвищити загальну ефективність лікування на 3,0 %, але потребують диференційованого відбору пацієнтів.