Засади соціально-економічного відродження Донецької та Луганської областей як складова законодавчого забезпечення політики сталого розвитку України

Статтю присвячено розгляду перспектив реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей на засадах верховенства інтересів розвитку України як цілісної суверенної держави. Метою статті є визначення вихідних науково-практичних положень подолання наслідків війни у Донецькій та Луганській областях, яку ідентифіковано як головний стримуючий чинник для держави у цілому, та соціально-економічного відродження цих регіонів у контексті законодавчого забезпечення державної політики сталого розвитку України. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні концептуального підходу та практичної реалізації визначення сценаріїв часових періодів реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей у єдине економічне, правове та інституціональне поле України, а також у виокремленні конкретних економічних, соціальних і ментальних проблем подолання наслідків війни. Висновки. Аналіз тенденцій розвитку України останніх років дає гносеологічні та науково-практичні підстави вважати, що війна на окупованих територіях виступає детермінантним чинником внутрішньої політики всередині країні та її положення на міжнародній арені. Даний чинник є стримуючим за своїм характером, загально-цивілізаційним за змістом і довготерміновим за часовим періодом дії. Саме він визначатиме зміст і характер розвитку держави в цілому. У контексті розробки основ законодавчого забезпечення державної політики сталого розвитку України, закріпленого прийнятими рішеннями Верховної Ради в якості першочергового завдання, висунуто концептуальний підхід і конкретні пропозиції щодо реалізації сценарного підходу при розв’язанні проблем реінтеграції тимчасово окупованих територій. Визначено базовий сценарій часових меж реінтеграційних заходів: протягом 7–10 майбутніх років – до 2028–2030 рр. (за умов системної реалізації державної реінтеграційної політики). На основі аналізу зазначених проблем висунуто пропозиції щодо законодавчого забезпечення їх вирішення в економічній та інституціональній сферах.