Норми права в механізмі правового регулювання міжнародних комерційних угод

Метою статті є формулювання сутності категорії «норми права» у зарубіжних правопорядках у світлі їх застосування при вирішенні міжнародних комерційних спорів у порядку арбітражу у порівнянні із баченням цього поняття та його ключових рис в українській юридичній науці, пошук точок зіткнення та розходження у цих концепціях. Наукова новизна полягає у дослідженні співвідношення вітчизняного розуміння поняття «норма права» і використовуваного у деяких зарубіжних правових системах та арбітражних регламентах провідних арбітражних інституцій концепту «rules of law» («норми права»). Так, стверджується, що потенціал використання останньої категорії в українському законодавстві слід обов’язково пов’язувати з розмежуванням із поняттям норм права як складових системи національного права, відобразивши цей аспект у дефініції або через контекст при встановленні можливості звернення сторін міжнародних комерційних угод до позанаціональних правових регуляторів. Висновки. Термін «rules of law» не є чітко окресленою правовою категорією, а радше слугує «парасольковим» застереженням, що дозволяє сторонам контракту або складу арбітражу звертатися не лише до національних правових систем, але й до транснаціональних (позанаціональних) правових регуляторів. Із цього випливає висновок про відсутність обов’язкової характеристики «rules of law» за допомогою тих самих ознак, що притаманні нормам права національного правопорядку, а саме їх формальної визначеності: «rules of law» можуть закріплюватися у певних документах, розроблених міжнародними неурядовими організаціями, але можуть виражатися й у загальних принципах права або міжнародних звичаях, які не мають документарного закріплення; та забезпечення за допомогою механізмів державного примусу.