Термін «прийняти закон» як негативний мовно-соціальний феномен

У статті доведено, що термін «прийняти закон / рішення» не лише порушує лексико-семантичну систему української мови як пряма калька з російської, але й становить негативний феномен у соціальному вимірі, адже хоча є семантично нелогічним, проте використовується досвідченими мовцями, зокрема й професійними риторами. Найбільшу небезпеку цей феномен виявляє на рівні законодавства, де зазначений термін вживається в усіх державних документах, і хоча всі розуміють цю помилку, але несвідомо використовують саме його. Метою статті є доведення нелогічності та неорганічності терміна «прийняти закон», зокрема його складника – дієслова прийняти – на рівні наукового мовлення та законодавства України. Наведено й деякі аналогічні кальковані форми, що порушують лексико-семантичну структуру української мови. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні понять «зайве стилістичне розмежування» та «тиражування калькованих форм» у контексті мови законодавства України; у додатковому маркуванні російськомовних кальок ще й як складників негативного мовно-соціального феномену, який полягає в незрушності стереотипів колоніального мислення під впливом метрополійної мови (у нашому разі – російської); у визначенні семантичної невідповідності калькованого терміна позначуваному ним поняттю з урахуванням українських лінгвістичних особливостей і традицій. Висновки. Норми Правопису української мови повинні мати обовʼязковий характер, виконуватися категорично, незважаючи на будь-яку тривалу традицію чи звичку. Такими традиційними помилками є численні кальковані з російської мови форми, зокрема проаналізовані в цій статті моделі «приймати…» та «…правовий», що становлять таким чином негативний феномен, адже використовуються багато років учителями й науковцями, політиками й публіцистами. Перша з них є семантично неоднозначною, адже дієслово приймати позначає в такому контексті фізичну дію прийняття документа в руки, що порушує головний принцип термінології – однозначність терміна. Друга модель безпосередньо порушує правило, визначене у Правописі, підручниках і посібниках з української мови, за яким такі слова мають писатися разом, а не з дефісом (тобто публічноправовий, а не публічно-правовий). Отже, в першій моделі потрібно використовувати дієслово узгоджувати, що позначає комплекс підготовки – затвердження – упровадження документа, а дієслово приймати має бути взагалі виведено з наукової термінології. Друга модель потребує обговорення щодо написання разом, але однозначно варіант із дефісом має бути сприйнятий як помилка й порушення законів української мови.