кологічний конституціоналізм: теоретико-нормативні підходи до розуміння та становлення

Метою статті є розгляд теоретико-нормативних підходів до розуміння та становлення феноменології екологічного конституціоналізму. Доводиться, що феномен екологічного конституціоналізму виступає іманентною органічною частиною національного і глобального конституціоналізму. Аргументовано, що в рамках національного конституціоналізму екологічний конституціоналізм виникає і формується з початком регламентації і регулювання екологічних правовідносин на галузевому рівні (національне земельне, водне, лісове, повітряне, про надра законодавство) з розробкою та прийняттям законодавчих актів у профільній сфері. Відправним моментом у розвитку цього процесу стає конституційно-правова регламентація та регулювання екологічних прав і свобод людини і громадянина. Показано, що в рамках глобального конституціоналізму екологічний конституціоналізм, з одного боку, – виникає як зворотна реакція міжнародного співтовариства держав на екологічні проблеми, що носять транскордонний, регіонально-глобальний характер, а з іншого – як нормативна реакція на конституціоналізацію екологічної діяльності держави та її зобов’язань з охорони навколишнього природного середовища, у сфері якої екологічні права та свободи людини і громадянина займають основоположне місце. Наукова новизна дослідження полягає в критичному розгляді процесів виникнення, формування, доктриналізації, легалізації феноменології екологічного конституціоналізму як нової частини національного і глобального конституціоналізму. Висновки. Екологічний конституціоналізм є новою феноменологією сучасного національного конституційного та загального міжнародного права, виступаючи іманентною органічною частиною національного і глобального конституціоналізму. Феноменологія екологічного конституціоналізму знаходить своє закріплення в національно-правовому та міжнародно-правовому обороті, причому як на декретованому (технологічному), так і фактично на нормативному рівнях – в основі таких процесів лежить діяльність самого міжнародного співтовариства держав у контексті діяльності його інституцій, що спирається на рішення національних судових установ держав-членів міжнародного співтовариства з розгляду прав на здорове навколишнє середовище, яке, на їх думку, є найважливішим елементом конституційного права на життя; воно є правом, що охороняється конституцією; та є правом, яке можна відстоювати в судах.