Основні напрями вдосконалення та розширення правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації

Виникнення та формування основних напрямів вдосконалення й розширення правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації детерміновано пріоритетом прав і свобод людини (особистості) і громадянина перед правами держави та феноменологією, онтологію й аксіологією прав людини як найважливішої, найсуттєвішої, найціннішої сфери для міжнародного співробітництва держав у рамках їх міжнародної спільноти, – саме це є визначальними факторами сучасного розвитку демократичної правової державності,існування та функціонування міжнародного співтовариства держав в епоху глобалізації. Під цим кутом зору розглянуто питання щодо визначення основних напрямів вдосконалення й розширення правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації. Акцентована увага на доцільності розширення доктринального феномену правового статусу людини і громадянина на правовий статус особистості як важливу соціологічну характеристику індивіда, яка в умовах глобалізації набуває особливого функціонально-діяльнісного значення. Досліджено теоретичні й практичні аспекти соціальної, нормативної, організаційної характеристики зазначених основних напрямів вдосконалення та розширення правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації. Метою статті є визначення основних напрямів вдосконалення та розширення правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації. Наукова новизна полягає у виокремленні та дослідженні основних напрямів вдосконалення та розширення правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації у їх комплексній сукупності. Висновки. Виокремлення й дослідження основних напрямів вдосконалення та розширення правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації детерміновано не тільки пріоритетом прав і свобод людини (особистості) і громадянина перед правами держави та феноменологією, онтологією й аксіологією прав людини як найважливішої, найсуттєвішої, найціннішої сфери для міжнародного співробітництва держав в рамках їх міжнародної спільноти. Вони обгрунтовані також намаганнями визначення на доктринальному рівні основних напрямів діяльності держав та їх міжнародного співтовариства щодо розширення і вдосконалення правового статусу людини за рахунок наведених напрямів, враховуючи ті практичні досягнення, що вже здійснені або здійснюються на рівні окремих держав та міжнародного співтовариства.